Вказівний жест – важлива вікова ознака
А чи знаєте ви, що вказівний жест – це перший комунікативний жест. Він є способом діалогу і комунікації на невербальному рівні.
Більшість дітей починають активно користуватися вказівним жестом протягом першого року життя. Це відбувається приблизно до 12-13 місяця. Спочатку дитина починає помічати й упізнавати предмети поблизу себе, потім вчиться перемикати увагу на далекі об’єкти: птахів за вікном, автомобіль, що проїхав, собаку тощо, використовуючи вказівний жест. Ви його одразу впізнаєте, тому що вказівний жест має чітку форму — витягнутий вказівний палець, решта пальців стиснуті. Так дитина позначає об’єкт, на який хоче спрямувати вашу увагу, вступає з вами в соціальну взаємодію.
Що робити, коли вказівний жест відсутній?
Формувати вказівний жест треба самостійно шляхом складання пальчиків дитини своєю рукою, та її вказівним пальцем показувати на предмети і обов`язково називати їх. Поступово зменшувати фізичну підказку і робіть паузи, щоб дитина мала можливість спробувати жест самостійно. Створювати ситуації, в яких дитина буде показувати пальчиком те, що їй хочеться взяти: піднести потрібний предмет до дитини (або навпаки) на відстані, що трохи перевищує відстань витягнутої руки дитини. Дитина простягає руку, мама в цей момент формує з його пальчиків вказівний жест і вимовляє: «ОСЬ ЦЕ ХОЧУ»! І віддає дитині предмет. Так робити постійно і регулярно. Але не забувайте, вказівний жест має супроводжуватися спільною увагою: дитина показує об’єкт і одночасно дивиться на дорослого, очікуючи реакції. Якщо дорослий не реагує на жест дитини, вона не розуміє його соціального значення. Завжди підкріплюйте дію реакцією: словом, дією, емоцією «Так, це м’ячик!», "Молодець!", «Разом пограємось!».
Якщо малюк не може робити вказівний жест на перших етапах грайте разом з ним в цікаві ігри зі шнурочками, ґудзиками. Спробуйте використати замочки-блискавки, ігри з прищіпками, сортери, ігри з пластмасовим пінцетом. А як цікаво малювати вказівним пальцем на піску! Вже сформований вказівний жест неодмінно варто використовувати завжди для взаємодії з дитиною.
Матеріал підготувала фахівець ІРЦ (вчитель-дефектолог) Наталія ТРЕЩУН