Як підготувати дітей з аутистичними розладами до школи
Одна з умов ефективної інклюзії – готовність фахівця, друга – відповідна готовність дитини.
Інклюзія дітей з розладами аутистичного спектру часто відбувається із значними труднощами, інколи і взагалі зазнає невдачі. Чому так відбувається? Часто дітей з РАС неправильно готують до освітнього процесу, а також не створюють для них .
Як відбувається підготовка зазвичай? Найчастіше фахівці проводять корекційно-розвиткові заняття у форматі індивідуальних занять, що направлені на засвоєння сенсорних еталонів (колір, фігури, розмір) та розвиток мовлення. Але діти з РАС здатні засвоїти цифри, літери, геометричні фігури, кольори та, навіть, набагато більше. Але в колективі однолітків вони переважно не показують свою обізнаність, натомість часто не слухають вихователя, не виконують завдання разом із групою, часто усамітнюються і переважно роблять те, що їм подобається. Вони поводяться таким чином не тому, що «балувані, вперти», а тому, що у них не сформовано підґрунтя для навчання та розвитку.
В роботі з такими дітьми потрібно враховувати такі особливості:
- у них жорстка вибірковість уваги;
- наявна аутостимуляція (стереотипні дії, якими вони себе збуджують або заспокоюють);
- високий рівень м’язового напруження (на рівні грудини)як рефлекторна реакція на постійне стресове втручання.
Головна мета процесу підготовки дитини з РАС до освітнього середовища закладу – це підвищення її адаптаційних можливостей.
Виділяються дві стратегії психолого-педагогічної допомоги:
1.Нормалізація психофізіологічного стану дитини;
2.Становлення основ її соціально-емоційного інтелекту.
Нормалізація психофізіологічного стану.
«Фізична невпевненість викликає у собі емоційну тривогу»
Джин Айрес, ерготерапевт
Щоб освіта дитини з аутистичними розладами була успішною, треба починати з фундаменту, а саме з базових психомоторних навичок.
Основні завдання:
- вирівняти м’язовий тонус;
- звільняти від напруження;
- сприяти досягненню гравітаційної стійкості, статичної та динамічної рівноваги, узгодженої координації на рівні тіла;
- розвивати силу дитини, її вправність, «залученість» та витривалість.
Всі ці завдання реалізуються за допомогою фізичних вправ та рухливої активності, які застосовує в своїй роботі, наприклад, реабілітолог ІРЦ.
Тіло починає активно рухатися, мозок посилає рухові команди і в дитини розвивається відчуття і розуміння проявів свого тіла, його можливостей. У результаті дитина набуває необхідну у подальшому розвитку впевненість у собі на фізичному рівні.
Становлення основ соціально-емоційного інтелекту.
Головна проблема таких дітей – нерозвинені навички соціальної взаємодії. Переважно вони не орієнтуються на людину, не насліду.ють, не відгукуються пограти разом чи подивитися книжку.
Основні завдання цього напрямку:
- сформувати у дитини з РАС толерантне ставлення до інших людей;
- сприяти набуттю нею позитивного досвіду в колективі однолітків;
- взаємодіяти з дитиною так, аби вона зрозуміла, що з іншою людиною їй буде краще, ніж самій.
Для реалізації цих завдань дуже важлива плідна співпраця фахівців та батьків. Також треба пам’ятати, що соціальні якості у дитини з Рас не можуть розвиватися тільки у взаємодії «дитина-дорослий», тобто лище під час корекційно-розвиткових занять, наприклад в ІРЦ. Соціальні якості розвиваються у дітей тільки в колективі однолітків.
Тобто це означає, що потрібно поступово формувати здатність у такої дитини бути поряд з іншою дитиною (наприклад, спочатку в парі, потім в трійці, а потім збільшувати групу). Саме в мікрогрупах відпрацьовувати її здатність бачити інших дітей, чути їх, відчувати, діяти по черзі, ділитися предметами та взаємодіяти.
Заняттях, які проводить практичний психолог закладу освіти краще проводити групові, де крім дитини з Рас повинна бути присутня хоча б ще одна дитина.
Краще, щоб це була дитина, якій симпатизує дитина з розладами аутистичного спектру. Але враховуючи те, що такі діти схильні до консерватизму, умови заняття та учасників через деякий час потрібно змінювати.
За умови послідовної роботи дитина з розладами аутистичного спектру починає звикати до присутності інших дітей, проявляти прихильність до зацікавленого в ній дорослого і цінувати час, проведений разом.
(За матеріалами доктора психологічних наук
професор кафедри спеціальної психології Тетяни Скрипник)
Світлана Вареник
фахівець КУ «ІРЦ Первомайської міської ради»